Ірландський вовкодав (irish wolfhound)

Ірландський вовкодав – це досить рідкісний у нашій країні представник породи мисливських собак, який відрізняється значними розмірами. Такі великі жорсткошерсті собаки з групи хортів були виведені для винищення диких вовків, але в сучасних реаліях представники породи виконують скоріше роль відданих компаньйонів та надійних друзів людини, ніж повноцінних мисливців.

Коротка характеристика породи

Історія породи

Поряд з континентальними племенами, кельти Ірландії зацікавилися розведенням великих і добре розвинених гладко- і жорстокошерстих хортів, адаптованих до особливостей складних кліматичних умов. Найперше свідчення про таких собак відноситься до 391 року нашої ери. На думку фахівців, ірландські хорти брали активну участь у процесі появи шотландських Дірхаундів. Ірландські вовкодави – це «будинки овечки та справжні леви на полюванні», завдяки чому такі собаки змогли здобути славу навіть далеко за межами території Ірландії.

До 17 століття пару ірландських хортів часто подавали як високоцінний подарунок королівським дворам Скандинавії та Європи, що сприяло поширенню таких собак в Англії, Іспанії, Франції, Швеції, Данії, Персії, Індії та Польщі. Зміни в назві собаки відбулися, швидше за все, у XV столітті, коли кожне графство зобов`язали утримувати 24 вовкодави для захисту фермерських тварин від нападів вовчих зграй. Збереженню загальної чисельності вовкодавів сприяла заборона їх вивезення в 1652 року, але високий попит на незвичайних собак за кордоном значно зменшив поголів`я, довівши рідкісну породу практично до повного вимирання вже наприкінці XVII століття.

Найімовірніше, саме в епоху романтизму, з появою нового національного мислення, частково прокинувся інтерес до представників незвичайної породи. Завдяки досить частому інбридингу ірландський вовкодав знову став стійкою і затребуваною породою, тому в 1885 був заснований клуб таких собак, а реєстрація породи відбулася через дванадцять років в Америці. В даний час ірландські вовкодави знову здобули репутацію, якою собаки рідкісної породи мали в середньовіччі.

В даний час підвищений інтерес вовкодави викликають живим свідченням ірландської культури, а також спадщини кельтського минулого.

Опис ірландського вовкодава

Досить добре помітна у зовнішньому вигляді вовкодавів великоваговість робить представників породи мало схожими на типових хортів. Тим не менш, це гармонійний і дуже елегантно складений собака з неординарними зовнішніми даними, вродженою кмітливістю та позитивним темпераментом.

Зовнішній вигляд

Для справжнього Гулівера серед інших порід собак характерна зовнішність, що імпонує, а також дуже м`язова і міцна, але елегантна статура. Представники цієї породи відрізняються стрімкими та легкими рухами, що високо носяться головою та шиєю, злегка вигнутим на кінці хвостом.

Розмір собаки

Цуценята породи Ірландський вовкодав з`являються на світ досить невеликими, середньою вагою в межах 380-400 гр. Кількість особин у посліді, як правило, не перевищує шести цуценят. При цьому стрімкий набір зростання та ваги відзначається у представників породи щомісяця, до досягнення ними дворічного віку. Наприклад, вага півторамісячного цуценя становить приблизно 5,9-6,1 кг. Найбільша інтенсивність ростових процесів спостерігається у ірландських вовкодавів лише до дев`ятого місяця життя.

Висота дорослих чотирилапих вихованців цієї породи досягає 90 см, але зазвичай ріст кобеля в загривку становить 81-86 см, а суки – 71-73 см. Стандартні мінімальні показники зростання собаки в загривку та його ваги:

• суки – 71 см, за вагою 40,5 кг;
• собаки – 79 см, при вазі 54,5 кг.

Вага дорослого собаки, незалежно від статевої приналежності, не повинна бути нижче або вище за встановлені стандартні показники, але може мати несуттєві відмінності від породних характеристик.

Забарвлення шерсті

Особливості умов життя та призначення представників породи, які проводили значну частину часу на полюванні, позначились на зовнішньому вигляді шерстного покриву, а також надали йому специфічних властивостей. Дуже тверде остове волосся середньої довжини відрізняється зонарними змінами показників жорсткості, і доповнене досить щільним підшерстком, здатним захищати собаку від вітру та сонячного тепла. Добре розвинена шерсть допомагає тілу собаки зберігати постійний температурний режим, відштовхує воду, а також запобігає попаданню на шкірні покриви кліщів.

Варіювання показників жорсткості обумовлено розташуванням вовни:

• область брів та бороди – волосся за показниками твердості схоже на дріт;
• бічна частина та лапи – менш жорстке волосся;
• живіт - досить еластичний і м`який шерстий покрив.

Найпоширенішими забарвленнями ірландського волкодава відповідно до стандартів є пісочно-червоний і палево-червоний, а також тигровий колір шерстного покриву. До рідкісних варіантів відноситься чисто білий колір вовни або забарвлення з наявністю легкого відтінку бежевого кольору. Встановленим стандартом також допускається чорний, золотистий, темний сірувато-блакитний, сірий, соболиний колір вовни, а також волосся від забарвлення пшеничного до кремового відтінку.

Стандарти породи

Ірландські вовкодави відносяться до секції жорсткошерстних хортів без робочих випробувань, а чистокровні представники породи повинні відповідати таким стандартам:

• пряма і довга голова тримається високо, має дуже незначно виражені фронтальні кістки чола і наявність слабкого поглиблення між очей;
• череп без зайвої ширини;
• довга морда з помірним звуженням;
• ідеальний ножиці або допустимий прямий прикус;
• темного кольору ока;
• маленькі вуха типу грейхаунд;
• досить довга, мускулиста і дуже міцна, добре вигнута шия не має підвісу або вільної шкури під горлом;
• довгий корпус, що має добре вигнуті ребра;
• відносно середня по довжині спина зі злегка опуклим попереком;
• достатній по ширині між маклаками круп;
• дуже глибока, помірна по ширині з просторою грудною клітиною області грудей;
• добре підібраний живіт;
• злегка вигнутий та довгий, середньої товщини хвіст.

Кінцівки повинні мати мускулисті і похили, що дають ширину області грудної клітини лопатками, а також правильно поставленої ліктьовою частиною. Для задніх кінцівок характерні мускулисті та довгі стегна, добре вигнуті коліна, довгі та міцні, досить мускулисті гомілки. Лапи повинні бути помірно великими та округлими, з щільними та добре зібраними пальцями, дуже міцними та вигнутими кігтями.

Тривалість життя

Ірландські вовкодави відрізняються низьким рівнем стресостійкості, що поряд з досить великими розмірами досить негативно позначається на загальну тривалість життя цих собак. У середньому представники породи живуть трохи більше десяти років.

Характер ірландського волкодава, поведінка

Ірландські вовкодави відрізняються величезною чарівністю та досить високим інтелектом. Такі собаки цілком заслужено отримали прізвисько «Миролюбні велетні». Представники цієї мисливської породи не тільки безмежно віддані господареві, але й відрізняються дружелюбністю по відношенню до всіх членів сім`ї. При цьому чотирилапий вихованець зберігає обережність у спілкуванні з сторонніми.

Ставлення до господаря

Вовкодави наділені нескінченною відданістю своєму господарю та терплячим характером, але такі якості формуються лише за правильного виховання та своєчасної соціалізації собаки. Ірландські вовкодави важко переносять тривале перебування на самоті, а також не призначені для утримання у тісному вольєрі, тому власнику такого вихованця слід подбати про щоденні прогулянки з достатніми фізичними навантаженнями. Важливо пам`ятати, що представники породи мають свої власні звички, яким такі собаки не змінюють протягом усього життя.

Ставлення до дітей

Спокійні та врівноважені ірландські вовкодави, що за темпераментом сильно нагадують флегматиків або меланхоліків, чудово підходять для утримання в сім`ях, де є діти будь-якого віку. Такий вихованець, незважаючи на значні розміри, дуже трепетно ​​ставиться до малюків, здатний при необхідності їх захистити або розважити грою. Тим не менш, треба враховувати, що великі собаки часто лякають маленьких дітей.

Ставлення до гостей

Щодо незнайомих людей ірландські вовкодави є передбачуваними собаками, які ставляться до гостей стримано, без прояву невмотивованої агресії. Слід зазначити, що для маленьких цуценят вовкодавів характерна надмірна цікавість, тому в процесі ранньої соціалізації обов`язково потрібно привчити чотирилапого вихованця ставитись до сторонніх без зайвої нав`язливості.

Зміст ірландського волкодава

Завдяки особливостям структури шерстного покриву, представників породи цілком можна утримувати у квартирі та вуличних умовах. Така тварина не відрізняється надто великою активністю, тому чудово почувається навіть у малогабаритних житлових приміщеннях, не вимагає до себе підвищеної уваги і не потребує якогось спеціалізованого, особливого догляду. Ірландський вовкодав вміє бути непомітним і мало хуліганить навіть у ранньому щенячому віці, але лише за умов достатнього моціону та правильної організації вільного часу.

Догляд та гігієна

Представники породи не вимогливі у догляді. Головною умовою утримання є періодична стрижка косматого шерстного покриву та його регулярне вичісування. Купають домашнього вихованця не дуже часто, зі спеціальними шампунями для собак. Вуха, зуби та очі волкодава слід щотижня оглядати, а раз на місяць у вушній раковині зістригається надмірна шерсть. Також потрібно регулярно підстригати собаці кігті, що відростають, за допомогою спеціальних когтерезів.

Раціон, режим харчування

До питання вибору раціону і режиму харчування ірландського волкодава власник такого собаки повинен підходити дуже відповідально, що обумовлено проблемами зі здоров`ям, що часто зустрічаються, характерними для всіх великих порід. Ірландців рекомендується годувати після прогулянки, забезпечивши собаці постійний та безперешкодний доступ до чистої питної води. Фахівці рекомендують віддавати перевагу готовим раціоном преміум-класу, які забезпечують домашнього вихованця збалансованим харчуванням.

Будь-які зміни в раціоні харчування собаки, включаючи відмову від натуральної їжі на користь готового корму або перехід на раціони, що випускаються під іншою торговою маркою, повинні здійснюватися поступово.

Хвороби та породні вади

Всі відхилення від стандартів відносяться до недоліків, караються пропорційно до рівня вираженості і можуть бути представлені:

• надто легкою або важкою головою;
• надмірно вираженою лобовою кісткою;
• вигнутими передніми ногами, слабкими п`ястями;
• слабкими задніми кінцівками та загальним недоліком мускулатури;
• надмірно коротким корпусом;
• провислою, вигнутою або зовсім прямою спиною;
• великими вухами, що плоско висять уздовж голови;
• вивернутими чи розпущеними лапами;
• короткою шиєю або вираженим підвісом;
• занадто вузькими або широкими грудьми;
• надмірно закрученим хвостом;
• відмінними від чорного кольору мочкою носа та губами;
• дуже світлими очима з рожевими чи коричневими повіками.

До найпоширеніших породних захворювань ірландських вовкодавів відносяться проблеми з серцевим м`язом і миготлива аритмія, неправильне зрощення кісток і остеогенна саркома, заворот віку, гіпотиреоз і вади розвитку тазостегнових суглобів, а також катаракта. Іноді у представників породи відзначається вивих колінної чашечки та плечовий остеохондроз.

Суворе дотримання правил догляду та режиму годування у поєднанні з достатніми за тривалістю прогулянками та фізичними навантаженнями дозволяють зберегти здоров`я собаки протягом усього життя.

Виховання та дресирування

Рання соціалізація та грамотне дресирування – запорука успішного виховання собаки будь-якої породи, включаючи ірландського волкодава. При вивченні необхідних команд слухняності необхідно суворо дотримуватися всіх етапів їх відпрацювання. Рекомендовані для вивчення команди:

• «Поруч»;
• "ДО МЕНЕ";
• «ЖДИ»;
• "ФУ";
• «ЛЕЖАТИ»;
• «СИДІТИ»;
• «СТОЯТИ»;
• «МІСЦЕ».

При присутності у чотирилапого вихованця будь-яких ознак небажаної або деструктивної поведінки, включаючи зайву боягузтво, безпричинний гавкіт або виття, а також невмотивовану агресію, доцільно звернутися за допомогою або консультацією до професійних кінологів.

Виховання та дресирування ірландських вовкодавів, як правило, не викликають жодних складнощів, що пояснюється вродженим інтелектом таких собак, а також їхньою природною схильністю до навчання.

Зміст на вулиці

Які володіють компанейським характером і величезною прихильністю до свого власника собаки, здатні сильно тужити без спілкування з людьми, тому у вольєрних або вуличних умовах допускається утримувати тільки ірландських вовкодавів, які активно використовуються в полюванні. У будь-якому випадку такому вихованцю обов`язково повинні забезпечуватися достатні за тривалістю прогулянки поза вольєром. Особливої ​​уваги при вуличному утриманні потребує суворого дотримання гігієни. Необхідно дотримуватись стандартного графіка профілактичних щеплень, а також використовувати засоби захисту від ектопаразитів.

Зміст у квартирі

Ідеальним варіантом утримання ірландського волкодава стане приватне домоволодіння з прибудинковою ділянкою, що забезпечує собаку тривалими прогулянками з активними іграми. В умовах квартирного утримання представників породи потрібно вигулювати не менше трьох разів на день, на спеціальних собачих майданчиках. При правильному догляді за вовною, линяння не відбивається негативно на предметах меблів та інтер`єру. Дуже важливо враховувати вроджений мисливський інстинкт ірландського волкодава та його нездатність уживатися під одним дахом із потенційним видобуванням.

Розведення, в`язка ірландського волкодава

Незважаючи на те, що в давнину при розведенні ірландських вовкодавів зовнішність таких собак була другорядною, а найбільше цінувалися виключно робочі якості тварин, сьогодні представники породи повинні обов`язково відповідати екстер`єру, вказаному у стандартах. У хорошому розпліднику дотримуються всі режимні моменти, а собаки утримуються в чистоті і мають акуратний, доглянутий зовнішній вигляд.

З дня в`язання до моменту пологів проходить в середньому 56-72 днів, але бажано відзначати день в`язання, що дозволить безпроблемно визначатися з терміном вагітності собаки. Занадто ранні та пізні пологи, як правило, супроводжуються частковою або повною загибеллю посліду, тому будь-які відхилення передбачають звернення за допомогою до ветеринарного лікаря. При цьому потрібно пам`ятати, що період вагітності часто скорочуватися при малій чисельності приплода, що виношується собакою.

Як показує практика, загальна чисельність посліду у ірландських вовкодавів збільшується при досягненні собакою трирічного віку, після чого знову спостерігається скорочення кількості щенят, що з`являються на світ.

Покупка ірландського волкодава

Самостійне придбання цуценя ірландського волкодава, що повністю відповідає всім зазначеним у стандартах породним ознакам, – завдання не з легких. Необхідно знайти інформацію та відгуки про кілька розплідників, порівняти їх рейтинг, після чого визначитися з вибором оптимальної за ціною та якістю пропозиції.

Як вибрати, на що звернути увагу

Процес вибору щеняти рекомендується починати зі знайомства з його батьками. Необхідно переконатися у повній відповідності виробників стандартам, а також уточнити їхню вікову категорію. Важливо звернути увагу на зовнішні характеристики та поведінку цуценя. Здоровий вихованець має чисті очі, вуха і шерстий покрив, а також здатний цілком впевнено стояти на ногах. Цуценята, що відповідають стандартам, відрізняються довгим тілом і потужними ногами, а також хвостом, який розташовується нижче за скакальні суглоби.

Фахівці рекомендують віддавати перевагу собакам, які мають допитливий, але водночас врівноважений характер. Потенційний вихованець не повинен забиватися в кут, демонструвати під час знайомства відсторонену поведінку, невмотивовану агресію чи полохливість. Найкраще купувати щенят у віці від шести до дванадцяти тижнів, коли тварина вже встигає пройти тести для виявлення дефектів, дегельмінтизацію та планову вакцинацію. Дані обстежень та лікувальних заходів обов`язково мають бути занесені до ветеринарного паспорта.

На думку професійних заводників, суки старше семирічного віку відносяться до категорії старих собак і не повинні виробляти потомство, оскільки існує висока ймовірність появи на світ нежиттєздатних чи ослаблених цуценят.

Ціна породистого цуценя

На середню вартість цуценят породи Ірландський вовкодав впливає не лише цінова політика розплідника чи приватного заводчика, а й приналежність собаки до певного класу:

• представники пет-класу є породистими тваринами, у яких професійними заводниками виділяється наявність певних відхилень від встановлених стандартів. Такі відхилення не впливають на темперамент та фізичні характеристики собаки, але перешкоджають її участі у подальшому розведенні. Середня вартість такого вихованця починається від 30-35 тисяч рублів;
• представники брид-класу – це середній за вартістю варіант, що допускається до участі у виставкових показах та племінній роботі. Цуценята такого класу не дуже часто стають чемпіонами, але здатні показувати цілком гідний результат. Середня вартість вихованців цього найпоширенішого та пропонованого розплідниками класу, як правило, варіює в межах 30-60 тисяч рублів.

Елітними є представники шоу-класу. Середня вартість таких цуценят починається з 60-70 тисяч рублів і може бути дуже високою. На ціну вихованців цього класу значною мірою впливає рівень виробників. Згодом елітні цуценята мають високі шанси здобути титул справжніх виставкових чемпіонів.

Забарвлення шерсті цуценя ірландського волкодава, як правило, не впливає на його вартість, тому якщо заводчик додає ціну собаки, пояснюючи це дуже рідкісним екстер`єром, то, швидше за все, йдеться про наживу на недосвідченому собаководі.

Рекомендації заводчиків

Професійні заводники дотримуються лінійного розведення ірландських вовкодавів з додаванням до основної лінії кровей виробників, вирощених у провідних світових розсадниках. При цьому основний наголос у розведенні робиться на вирішення питання щодо отримання красивих і потужних собак, які мають не тільки міцне здоров`я, але й стійку психіку.

Дорослі собаки і суки характером і темпераментом особливо не відрізняються, але самці зазвичай виглядають більш солідно та імпозантно. Ірландський вовкодав досить ласкаві, але в порівнянні з суками є більш самостійними, активними і рішучими, що обов`язково потрібно враховувати при виборі статі домашнього вихованця.

Незважаючи на вроджену кмітливість, представники породи потребують обов`язкової ранньої соціалізації, тому не рекомендується набувати такого вихованця собаківникам, які сильно обмежені у вільному часі. З ірландцями цілком можна відвідувати перегони хортів, але до таких занять собака повинен готуватися з раннього дитинства.

Відгуки власників

Ірландські вовкодави – це собаки, що відрізняються не тільки значними розмірами, але й величезною чарівністю. Такі чотирилапі вихованці здатні легко пристосуватися до практично будь-яких умов догляду та утримання. Безперечно, оптимальним варіантом проживання для представників великої породи стане велике та просторе домоволодіння, де у собаки є можливість безперешкодно бігати по всій території, але й у квартирних умовах вовкодави почуваються цілком комфортно.

Завдяки дуже хорошим розумовим здібностям і спокійній вдачі ірландські вовкодави відносяться до категорії ненав`язливих домашніх вихованців. Досить організувати такому собаці місце для відпочинку та сну у захищеній від протягу та віддаленій від обігрівальних приладів зоні, щоб чотириногий улюбленець відчував себе спокійно. Собача підстилка повинна бути виконана із зносостійких та міцних, безпечних та гігієнічних матеріалів. Потрібно пам`ятати, що ірландські вовкодави легко піддаються вихованню та дресируванні виключно в ранньому віці, а дорослі представники породи вкрай рідко змінюють свої звички, що вже сформувалися.

Відео про ірландського волкодава